Лютівка (Богодухівський район)
| село Лютівка | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Харківська область |
| Район | Богодухівський район |
| Тер. громада | Золочівська селищна громада |
| Код КАТОТТГ | UA63020050280029076 |
| Облікова картка | Лютівка |
| Основні дані | |
| Засноване | 1817 |
| Населення | 631 |
| Площа | 2,818 км² |
| Густота населення | 223,92 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 62230 |
| Телефонний код | +380 5764 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 50°18′46″ пн. ш. 35°48′45″ сх. д. / 50.31278° пн. ш. 35.81250° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
192 м |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 62203, Харківська обл., Богодухівський р-н, селище Золочів, вул. Центральна, буд. 13 А |
| Староста | Міхрабов Абдулкадир Магомедович |
| Карта | |
  Лютівка | |
 Лютівка | |
| Мапа | |
| |
Лю́тівка — село в Золочівській громаді Богодухівського району Харківської області України. Населення становить 631 осіб.
Село Лютівка знаходиться біля витоків річки Грайворонка, нижче за течією річки за 3 км розташоване село Широкий Яр. У селі багато загат.
Так як село знаходилося на перетині Муравського та Сумського шляхів, якими користувалися загони кримських і ногайських татар під час грабіжницьких наскоків на Лівобережну і Слобідську Україну то це було місце люте. Грабежі і убивства прославили цей, колись дикий кут Харківської губернії.
Точний час виникнення села невідомий. Поселення виникло, ймовірно, у кінці XVII століття в дуже зручному місці — на перетині Муравського та Сумського шляхів, біля витоку річки Козача (пізніше Грайворонка) — як хутір, який потім став великою слободою.
Адміністративно відносилося спочатку до Золочівського, потім, після ліквідації, до Богодухівського повіту Харківської губернії .
Населення слободи, власником якого був пан генерал-поручник Іван Самойлович Хорват в 1779 році було досить великим і становило 750 «власницьких підданих» душ (ймовірно, враховувалися тільки чоловіки) .
Таким чином, Лютівка в тому році була шостим за кількістю населення населеним пунктом Золочівського повіту без самого Золочева (750 чол.), поступаючись тільки містечка Вільшана (2695), слободам Дементіївка (1176) і Лопань (868), селу Удь (973) і селищу Довжик (811).
Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, вчиненого урядом СССР у 1932—1933 роках, кількість встановлених жертв — 59 людей[1].
12 червня 2020 року, розпорядженням Кабінету Міністрів України № 725-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Харківської області», увійшло до складу Золочівської селищної громади.[2]
19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Золочівського району, село увійшло до складу Богодухівського району[3].
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[4]:
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 93,03% |
| російська | 5,86% |
| білоруська | 1,11% |
У XVIII столітті належала знатному роду Хорватів, від садиби яких в XIX столітті збереглися господарські будівлі, флігель, мавзолей в доричному стилі в саду, церква 1765 року.
У 1809 маєток купила капітанша М. А. Жовтухіна. У 1834 році її син побудував церкву в стилі класицизму з одним з найкращих у губернії іконостасів. Потім маєток купила статс-дама Клейміхель Клеопатра Петрівна. В її будинку були цікаві інтер'єри та меблі з санкт-петербурзького будинку знаменитого історика Миколи Карамзіна (старовинний кабінет Карамзіна), куплений її чоловіком графом Миколою Клейнміхелем, колекціонером, видавцем книги «Старовинні садиби Харківської губернії».
На даний момент садиба знаходиться в напівзруйнованому стані, церква згоріла ще до революції, липова алея, що веде до будинку, практично повністю вирубана.
У 2001 році з залишків садиби житель Золочева вкрав одного з двох мармурового лева (другого жителі Лютівки сховали «від гріха подалі»). У 2004 році був зруйнований старовинний кам'яний флігель садиби.
Сьогодні Лютівська сільська рада здивує кожного гостя своїми мальовничими краєвидами, первозданною красою лісу. На території села знаходяться 6 мальовничих ставків, які є початком річки Грайворонка, яка впадає в річку Ворскла.
В поселенні народився:
- Попович Олег Петрович (1983-2016) — український воїн, учасник війни на сході України.
- ↑ Мартиролог. Харківська область, ст. 840—842 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 23 лютого 2014. Процитовано 21 грудня 2015.
- ↑ Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Харківської області. Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). Процитовано 1 лютого 2023.
- ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
- Погода в селі Лютівка [Архівовано 23 березня 2016 у Wayback Machine.]
 Населені пункти колишнього Золочівського району | |
|---|---|
| Смт | |
| Селища | Відродженівське · Калинове · Малі Феськи · Муравське · Одноробівка · Перемога · Перовське · Першотравневе · Сніги · Тимофіївка |
| Села | Андріївка · Баранівка · Басове · Березівка · Борохи · Бугаї Другі · Бугаї Перші (†) · Велика Рогозянка · Високе · Вікнине · Вільшанське · Головашівка · Гресі · Гуринівка · Гур'їв · Гур'їв Козачок · Довжик · Дуванка · Завадське · Зіньківське · Зрубанка · Івашки · Кантемири (†) · Карасівка · Ковалі · Коробки (†) · Костянтинівка · Леміщине · Литвинове · Лютівка · Макариха · Макарове · Мала Рогозянка · Малижине · Мартинівка · Маяк · Мерло · Миронівка · Морозова Долина · Одноробівка · Окіп · Олександрівка · Орішанка · Петрівка · Писарівка · Постольне · Рідний Край · Розсохувате · Рясне · Світличне · Сковородинівка · Скорики · Сніги · Соснівка · Сотницький Козачок · Стогнії · Турове · Уди · Феськи · Цапівка · Цилюрики · Чепелі · Червона Зоря · Чорноглазівка · Широкий Яр |
|
Це незавершена стаття про Харківську область. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |